Зажурилась Зимонька недарма

 Утікай, утікай, біла зимонько,

Вже нема, вже нема в тебе силоньки.

Йде весна, йде весна – чарівниченька –

Потемніє, почорніє твоє личенько!

         Стрітення належить до числа давніх свят. Його описують ще у церковних творах ІІІ-V століть. Біблія розповідає, що коли маленькому Ісусові було сорок днів (за законом кожний первісток чоловічої статі на сороковий день від народження мав     бути посвячений Богу), батьки принесли його до храму, де зустріли праведну та благочинну людину, яку звали Симеон. Бог обіцяв Симеону, що він помре тоді, коли побачить Месію. Взявши Ісуса на руки, Симеон сказав: «Нині відпускаєш раба твого, Владико». Так зустрівся (звідси й назва - стрітення) старий Симеон з Господом.

         За народними віруваннями, цього дня – 15 лютого зима зустрічається з весною.

Стара баба Зима сперечається з молодою дівчиною Весною, кому йти, а кому вертатися. Якщо до вечора стало тепліше – перемогла Весна, якщо холодніше – Зима.

         У цей день в церквах святять воду, якій приписують магічну силу. Це – цілюща вода, нею натирають хворі місця, кроплять і напувають худобу. Коли батько проводжав сина на війну, то він кропив стрітенською водою, примовляючи: «Боже тебе збережи!».

         До свята Стрітення Господнього в Монастирищенській районній бібліотеці для відвідувачів книгозбірні була проведена народознавча карусель «Зажурилась Зимонька недарма». Діти переглянули книги, які розповідають про свято Стрітення та послухали розповідь бібліотекаря про традиції святкування Стрітення Господнього.