Дзвенить струмочком рідна мова

Мова кожного народу

Неповторна і – своя;

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші-трелі солов’я.

На своїй природній мові

І потоки гомонять;

Зелен-клени у діброві

По-кленовому шумлять.

Солов’їну, барвінкову, колосисту – на віки –

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати буду

Всюди й повсякчас, -

Бо ж єдина – так, як мати,

Мова в кожного із нас!

         У листопаді 1999 року генеральна конференція ЮНЕСКО проголосила Міжнародний день рідної мови, який уперше відзначався 21 лютого 2000 року у Парижі. Заснування цього свята має велике значення, тому що, за оцінками фахівців, на сьогодні існує близько 6000 мов. І багатьом із них загрожує зникнення.

         Мова ж являє собою значну частку національної культури. Тому збереження мови, розвиток мови – важливе завдання кожного народу. Рідна мова – це мова роду, вона відбиває досвід пращурів для нащадків.

         До Дня рідної мови в Монастирищенській районній бібліотеці для дітей був проведений Тиждень рідної мови: «Дзвенить струмочком рідна мова».

Життєві дороги Лесі Українки

До Дня народження великої української письменниці, перекладача, літературознавця, громадського діяча Лариси Петрівни Косач (Лесі Українки) Монастирищенська районна бібліотека для дітей провела для своїх користувачів поетичну годину: «Горить зоря її поезії над Україною»

Стоїть в скорботі Мати-Україна біля могил дітей своїх стоїть

Мамо, не плач

Я повернусь весною,

І шибку пташинкою вдарусь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А може, дощем на поріг упаду

         Сьогодні ми вшановуємо пам’ять героїв України, які віддали свої життя за незалежність і свободу своєї країни на Майдані Незалежності.

         Ніч Апокаліпсису, як назвали її пізніше, найстрашніша ніч, яку довелося пережити, нам, усім з 18 на 19 лютого 2014 року. Кілька тисяч Героїв, які втримали тоді Майдан від остаточної зачистки, зробили справжній подвиг, про який ми ніколи не забудемо.

18-20 лютого 2014 року на Майдані загинуло 115 осіб, поранено 2000, кілька десятків осіб зникло безвісти. Загальна кількість постраждалих – близько 3 тисяч людей.

         Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами, мали свою сім’ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.

         До Дня вшанування героїв Небесної Сотні в Монастирищенській районній бібліотеці

Зажурилась Зимонька недарма

 Утікай, утікай, біла зимонько,

Вже нема, вже нема в тебе силоньки.

Йде весна, йде весна – чарівниченька –

Потемніє, почорніє твоє личенько!

         Стрітення належить до числа давніх свят. Його описують ще у церковних творах ІІІ-V століть. Біблія розповідає, що коли маленькому Ісусові було сорок днів (за законом кожний первісток чоловічої статі на сороковий день від народження мав     бути посвячений Богу), батьки принесли його до храму, де зустріли праведну та благочинну людину, яку звали Симеон. Бог обіцяв Симеону, що він помре тоді, коли побачить Месію. Взявши Ісуса на руки, Симеон сказав: «Нині відпускаєш раба твого, Владико». Так зустрівся (звідси й назва - стрітення) старий Симеон з Господом.

         За народними віруваннями, цього дня – 15 лютого зима зустрічається з весною.

Вже скільки років промайнуло, а біль у серці все жива

Минають дні, ідуть роки.

Життя листки перегортає

А біль Афгану – навіки,

В душі чомусь не замовкає.

Мов гірська ріка плине час. А з ним мимоволі стираються з пам’яті події і люди. І приходять лише у спогадах. Минуло 30 років з того часу, як радянські солдати, після десятилітньої війни, повернулися з Афганістану. Вони повернулися, аби продовжувати мирне життя, народжувати дітей, працювати.

В кожного з них, живих, склалася своя доля. Але ніколи і ніхто не забуде тих років, що промайнули під палаючим сонцем Афгану, де на кожному кроці чатувала смерть. Молоді, енергійні, сповнені жадоби до життя, вони йшли в бій, направлені недолугими державними керманичами, вірили, що йдуть захищати нове, мирне життя.

Сьогодні лише про любов

У ІІІ столітті у Римі правив рішучий та суворий імператор Клавдій, який заборонив людям одружуватися. Але молодий священник Валентин, порушуючи імператорський наказ, таємно вінчав закоханих. За це його кинули до в’язниці. Та кохання знайшло його і там. Він закохався у дочку тюремника, якій передавав листи, сповненні кохання. Стратили Валентина 14 лютого 270 року. А згодом його було причислено до святих.

         Свято прийшло до нас із Англії й Америки, де Святого Валентина шанують найбільше. Він вважається захисником молодят, помічником закоханих. У цей день треба обов’язково зробити комусь щось добре та приємне, освідчитися в коханні, подарувати сувеніри (найчастіше у вигляді серця – «валентинки»), квіти, цукерки.

         До Дня Святого Валентина в Монастирищенській районній бібліотеці для дітей влаштовано фото-зону «Ти без мене не ти, я без тебе – не я…»,

Майстри пера Монастирищини

Створюючи духовні цінності, народ свято береже їх, передаючи із роду в рід, від одного покоління до іншого. З молоком матері кожен з нас засвоює щиру любов до рідного краю, в лоні якого ми виростаємо.

         В різні часи на Монастирищенській землі народилися або проживали і працювали люди, наділені літературним талантом, люди, які прославили наш край, оспівали його в своїх чудових творах. Серед них є й добре відомі за межами району і області поети і письменники, і є й такі творчі особистості, про літературні здібності яких читачі можуть дізнатися із сторінок різноманітних видань рідного краю.

         Фахівцями Монастирищенської районної бібліотеки для дітей