Якщо ти віриш у майбутнє,
В його прийдешність, у життя,
Дзвони у дзвони, кричи людям,
Бо більш не буде вороття.
Віддай забуту свіжість травам,
Відмий від бруду всі хмарки,
Відреставруй нам синє небо
І дощ крізь сито проціди.
Хай оживе вода Дніпрова,
Правічні височать дуби,
І хай полин, трава-чорнобиль
Не стане іменем біди.
Не із сторінок стародавніх літописів і
не з легенд та переказів увірвалось у наше життя це лячне і моторошне слово – Чорнобиль.
Слово це стало символом горя і страждань покинутих домівок, розорених гнізд,
здичавілих звірів. Важким колесом «прокотилась» Україною аварія на
Чорнобильській атомній електростанції. Наша пам’ять і пам’ять багатьох
наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів
1986 року.
До Міжнародного дня пам’яті Чорнобиля в
Монастирищенській районній дитячій бібліотеці