Поетка з печаткою Бога

 Життя можна прожити по-різному. Можна йти довго й тихо, залишаючи непомітні сліди на піску буття, що змиє час, а можна спалахнути коротко і яскраво, осліпивши своїм блиском все навкруги. Історія знає немало прикладів таких зірок, чиї життя згоріли миттєво за ідею чи справу, але чию жертву ми пам’ятаємо і шануємо.

   21 липня  ми відзначаємо 115-річчя з дня народження талановитої української поетеси і патріотки Олени Теліги, чия зірка погасла на кривавому небі війни усього в тридцять чотири роки. Свій останній притулок вона знайшла в Бабиному Яру, залишивши по собі декілька збірок поезій і великий слід в українській історії.

         До вашої уваги деякі цікаві факти з життя поетеси:

     На все життя стала для неї пам'ятною одна вечірка в середовищі російських емігрантів, коли вона гостро відчула себе українкою. Не відомо хто і не відомо, з якого приводу, почав говорити про нашу мову зо всіма відомими "залізяку на пузяку", "собачій язик"... "Мордописня"... Всі з того реготалися... А я враз почула в собі гострий протест. У мені дуже швидко наростало обурення. Я сама не знала чому. І я не витримала цього напруження, миттю встала, вдарила кулаком по столу і обурено крикнула: "Ви хами! Та собача мова — моя мова! Мова мого батька і моєї матері! І я вас більше не хочу знати!"

Я круто повернулася і, не оглядаючись, вийшла. І більше до них не повернулася. З того часу я почала, як Ілля Муромець, що тридцять три роки не говорив, розмовляти лише українською мовою.

9 лютого 1942-го року Олена Теліга із своїми товаришами йшла до Спілки письменників, де їх уже чекали в засідці гестапівці. Всі вони — а поміж них і подружжя Теліг — були заарештовані і розстріляні.

На стіні камери, в якій знаходилася поетеса, були вицарапані слова «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга». Зверху — тризуб.

Один з гестапівців казав, що Олена Теліга не лише твердою  й героїчною в своїх поезіях, але такою була у житті, і в хвилину смерті.

    Була одним з тих їй, що своє літературне кредо реалізувала в жит­ті. Інший гестапівець висловився: «Я не бачив мужчин, щоб так героїчно вмирав, як ця гарна жінка...».

13 лютого  Олена Теліга була розстріляна німцями у Бабиному Яру.

Поетеса загинула за вільну Україну.

      Десятки років ми нічого не знали про постать нашої поетеси й патріотки Олени Теліги. Її ім’я виринуло із забуття лише через 50 років після загибелі, коли в Києві у лютому 1992 р. в Бабиному Яру було встановлено пам’ятний хрест на її честь, вулицю, що пролягає поруч, назвали її іменем, створено Всеукраїнське жіноче товариство імені О.Теліги, засновано Міжнародну літературно-мистецьку премію. На сьогодні відомий лише сорок один вірш з написаних поетесою. За життя їй так і не вдалося видати жодної збірки. Та хоч і залишила вона по собі невеликий творчий спадок, життя її було коротке, але яскраве й сповнене великих справ, а тому й має бути вічним у нашій пам’яті.

         З нагоди 115 річниці від дня народження Олени Теліги, української поетеси і громадської діячки в Монастирищенській бібліотеці для дітей влаштована книжкова виставка: «Поетка з печаткою Бога». На виставці представлено художні твори поетеси, критичні, літературознавчі матеріали про Олену Телігу. Радимо всім нашим читачам дізнатися про життя та творчість поетеси.