Минуле стукає в наші серця

Мільйони їх, мов колосків на ниві.

Було й нема, було й нема…

З народом українським

У ті смертельні сталінські жнива.

Чия рука крутила люті жорна?

Голодну смерть хто сіяв між людьми?

Чиє обличчя мала напасть чорна?

Чия ненависть дихала з пітьми?

Мільйони тих, хто голодом убиті,

Навіки стали пам’яттю і болем,

Пшеничним білим хлібом, чорним житнім…

І просто полем, українським полем.

         На колоску, звичайному і, водночас, дивовижному, сивому колоссі жита і золотому пшеничному з віку у вік трималася в Україні людська доля.

Мало знайдеться в історії не тільки України, а й світу таких трагедій. Як Голодомор 1932-1933 років. Він став національною катастрофою. За один рік загинула п’ята частина сільського населення України. Штучний голод за різними оцінками забрав від семи до десяти мільйонів життів українців.

       Щороку в Україні вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років, невинно загиблих мільйонів українців, знищених тоталітарним комуністичним режимом. До цієї скорботної дати в Монастирищенській районній бібліотеці для дітей оформлено книжково-ілюстративну виставку: «Свічка плакала в скорботі»

та проведено академію спогадів: «Минуле стукає в наші серця» для учнів 2-А класу (вчитель Ольга Коберник) та 2-Б класу (вчитель Лариса Цехмейструк) ліцею «Ерудит». Дітки з болем і величезним жалем сприйняли розповідь бібліотекаря, про ті скорботні для нашої України роки, розглянули книги, які розповідають про страшні події голодомору та запалили свічку пам’яті, зроблену власними руками.

         Тож пам’ятаймо ту неймовірну ціну, яку заплатив наш народ за право жити. Ми спрямовані в майбутнє, проте ніколи не забудемо свого минулого, яким би трагічним воно не було.