Марійка Підгірянка (справжнє ім'я Марія Омелянівна Ларнет, за чоловіком - Домбровська) - українська поетеса, педагог народилася 29 березня 1881 року в сім'ї лісничого у селі Білі Ослави (тепер Надвірнянського району, що на Івано-Франківщині).
Закінчивши у селі Уторопи Косівського району народну школу, здобувала знання самоосвітою. У 1900 році екстерном склала іспити у Львівській учительській семінарії на атестат вчительки народної школи. Відтоді професія вчительки стала її покликанням. Вона погоджувалася працювати у найглухіших куточках Карпат.
Приїхавши на Закарпаття, Марійка Підгірянка одразу включилася в літературне життя краю. У 1920 році вийшов її "Збірничок віршів для дітей". Вона стала на стільки шанованою і популярною, що без її творів не обходилася жодна читанка . У 1925 - 1927 роках вийшло три випуски літературних матеріалів для початкової школи під назвою "Ластівка", де було вміщено, переважно, її вірші і переклади.
Часто змушена була змінювати місце роботи, бо царська влада переслідувала кожного, хто прагнув пробудити у народу його національну свідомість. Молоду вчительку, яка успішно поєднувала просвітницьку роботу з творчістю, вважали політично неблагонадійною. У 1927 році її звільняють з роботи.
В 1928 році на вимогу влади Марійка Підгірянка змушена була переїхати.
Останні роки провела у селі Рудно поблизу Львова.
Поезія Марійки Підгірянки співчувала знедоленим, закликала здобувати знання, об'єднуватися, протистояти спільному лихові.
Основні мотиви віршів поетеси це мрії про краще майбутнє народу, оспівування краси рідного краю, природи Карпат. Авторка щедро використовує фольклорні мотиви, її вірші ніжні легкі, часто нагадують українську народну пісню. Ціла низка віршів Марійки Підгірянки була покладена на музику. Окремі вірші писала на відомі мелодії народних пісень, щоб їх могли наспівувати діти. Проте у літературному доробку Марійки Підгірянки не лише вірші. Вона прозаїк, драматург, перекладач. Перу Марійки Підгірянки належить кілька п'єс. У 1960 році Марійку Підгірянку прийняли в члени Спілки письменників. У 1962 році вийшла її остання прижиттєва збірка "Гірські квіти". 20 травня 1963 Марійки Підгірянки не стало. Поховали письменницю на Личаківському кладовищі у Львові.
Посмертні збірки віршів Марійки Підгірянки для дітей - "Безконечні казочки" (1970), "Грай бджілко" (1978)," Ростіть великі "(1992), випустило у світ видавництво Веселка у Києві.
Її твори ввійшли у навчальні програми початкових класів, друкувались у колективних збірках і антологіях, у журналі "Малятко". Вони дістали високу оцінку видатних поетів та літературознавців.
Всіх охочих запрошуємо до нашої бібліотеки, де ви зможете насолодитися красою поетичного слова Марійки Підгірянки та дізнатися про творчість письменниці.
Немає коментарів:
Дописати коментар