Емма Андієвська - це одна з
найдивовижніших постатей в українській культурі. Вона не просто письменниця і
художниця, а справжня людина - оркестр, яка створила власний дивовижний
всесвіт, де речі розмовляють, а звичні закони логіки не діють!
Пропонуємо поринути в
мистецько-літературну подорож життєвим шляхом письменниці, поетеси та
художниці, яка 19 березня святкує 95-ту, ювілейну річницю від дня народження.
Народилася Емма Андієвська в 1931 році
на Донеччині. В дитинстві майже не чула української мови - вона опанувала її
свідомо вже в підлітковому віці, прийнявши це як акт внутрішньої свободи.
Будучи досить хворобливою дитиною вона
змушена була здавати переважну більшість шкільних предметів екстерном.
З самого малечку Андієвська відрізнялася
від своїх ровесників феноменальною пам'яттю. В 9 років вона вже читала твори
майстрів світової літератури, в 14 могла читати іноземну літературу мовою
оригіналу.
Через загрозу переслідувань родина
виїхала на Захід під час Другої світової війни. Більшу частину життя пані Емма
провела в Німеччині (Мюнхен), де працювала на Радіо Свобода, душею завжди
залишалася з Україною.
Емма Андієвська відома своїм унікальним
стилем, який важко сплутати з будь чим іншим.
Вона є авторкою багатьох поетичних книг
та прозових збірок, казок для дітей, які вивчають у шкільній програмі, серед найвідоміших:
" Казка про яян". Повчальна
історія про місто де кожен мешканець чує лише себе і каже тільки "я".
Це глибокий твір про важливість бачити інших, допомагати та вміти казати
"ти".
"Говорюща риба" - сумна, але
прекрасна притча про рибу, яка була не такою, як усі, І вміла говорити. Твір
піднімає питання самотності , унікальності та того, як важливо знайти того, хто
зможе тебе почути.
Творчість Емми Андієвської ідеально
підходить для розвитку критичного та творчого мислення. Кожна казка - це привід
для дискусії про моральні цінності та людські взаємини.
Як художниця Емма Андієвська створила
тисячі картин. Вона каже, що не малює предмети, а малює "енергію" яка
за ними стоїть.
Має феноменальну працездатність. Працює
щодня попри поважний вік, вважаючи мистецтво своєю головною місією.
Вона отримала у 2018 році найвищу
державну нагороду - Національну премію України імені Тараса Шевченка, що стало
визнанням її внеску в модернізацію нашої культури. Її виставки проходили по всьому світу -
від США до Франції, показуючи Україну як сучасну, авангардну націю.
"Я не пишу для сьогодні, я пишу для
вічності" - цей принцип Емми Андієвської найкраще пояснює її особистість.

Немає коментарів:
Дописати коментар