Новий рік (Маланки, Меланки, святої Меланії, Щедрий вечір, 13 січня) – одне з найпопулярніших в українців (як і в інших слов’ян та у більшості народів світу) світське свято, на якому майже не позначився релігійний християнський вплив, за винятком пристосування до передодня Нового року дня Святої Маланки, а до першого новорічного – дня святого Василя (14 січня).
Увечері на Маланку ходили щедрувальники, нерідко ряджені, у масках. Хлопці у чоловічому й жіночому вбранні водили перебраного на Маланку хлопця, співали маланкових пісень. Пісні супроводжувалися всілякими жартівливими діями, що мали навмисне пародійний характер. «Малан поводилася так, як, за народною мораллю, не личило порядній дівчині: чіплялася й залицялася до хлопців, бешкетувала, трималася фамільярно зі старшими людьми та господарями хати. Вона грала роль незграби: через усе перечіпалася, скидала на долівку посуд і постіль, розливала воду, а потім бралася «підмазувати» нею долівку чи піч, робила безлад у хаті. У цих іграх і піснях виразно простежуються як аграрні, так і любовні мотиви.
Чи не найдавнішими новорічними масками в українців були Коза, Ведмідь, Кінь, Дід і Баба. Рядилися також у Цигана й Циганку, Чорта, Лікаря, Солдата й Генерала та інших. Окрім того, в кожній місцевості винаходили суто своїх персонажів, характерних для даного населеного пункту: місцевого дурника чи шинкаря, скнару чи п'яницю тощо.
Вечеряли рано, щоб потім прийняти щедрувальників. А вже після цього на селі панувала тиша — до ранку, до появи посівальників, бо вважалося, що Новий рік слід зустрічати уві сні. Хто не спить опівночі, того засуджували як вельми грішну людину. Під Новий рік і під Різдво ночували тільки вдома: «Боже спаси, десь ночувати в людях, бо так цілий рік і будеш блукати світом».
В Щедрий вечір бажаємо вам, щоб старий рік забрав усі хвороби, печалі та негаразди, а новий подарував удачу, здоров'я, добробут та щастя. Нехай у ваших домівках завжди буде весело та затишно, а на душі – спокійно та світло!
Немає коментарів:
Дописати коментар