Подорож до країни Сонячних зайчиків

Весела усмішка, інколи трохи лукава,

часом іронічна, але завжди щира і близька

дитячому серцю – це, так би мовити,

сам дух Нестайкових оповідань.

                                          В.Бичко

         Більше сорока років свого життя віддав Всеволод Нестайко дитячій літературі. Його веселі, дотепні, мудрі казки й повісті знають і люблять дорослі і діти в Україні та в багатьох країнах світу. Його герої давно вже говорять не лише українською, а багатьма мовами світу, навіть арабською і мовою бенгалі.

Його трилогія «Тереадори з Васюківки» стала українським бестселером. Її внесено Міжнародною радою з дитячої та юнацької літератури до Особливо Почесного списку Г.-Х.Андерсена «як один з найвидатніших творів сучасної літератури для дітей».

         30 січня видатному письменникові й казкареві Всеволоду Зіновійовичу Нестайку виповнилося б 90 років. Працівники Монастирищенської районної бібліотеки для дітей завітали до Опорного закладу «Монастирищенська спеціалізована школа І-ІІІ ст. №5» та разом з вихованцями закладу здійснили подорож в чудову казкову країну, країну книжок Всеволода Нестайка.

А на Аскольдовій могилі український цвіт

Під Крутами бій, під Крутами кров…

Про давню трагедію згадаємо знов.

Під Крутами смерть, під Крутами плач…

І кулю у серце націлив палач…

         Крути, без сумніву, були, є і будуть, завдяки героїзму молодих студентів, однією з героїчних сторінок нашої історії. Без Крутів навіть Акт злуки 22 січня був би лише документом.

         До Дня пам’яті Героїв Крут в Монастирищенській районній бібліотеці для дітей влаштовано виставку-пам’ять: «Волі народної дзвін» та проведено для учнів 7-В класу ліцею «Ерудит» меморіальний компас: «А на Аскольдовій могилі український цвіт».

Моя Соборна Україна знов зустрічає новий день

      В історії становлення незалежної України особливе місце займає 22 січня 1919 року, коли Директорія Української Народної Республіки проголосила Злуку всіх українських земель в єдину Українську державу.

         З нагоди цієї важливої історичної дати – 101 річниці від часу проголошення на Софіївській площі, у Києві універсалу про об’єднання УНР та ЗУНР в соборну Україну в Монастирищенській районній бібліотеці для дітей влаштовано книжкову виставку-репортаж: «Бережіть собори душ наших» та проведено для відвідувачів книгозбірні патріотичний код: «Моя Соборна Україна знов зустрічає новий день».

Подорож у країну Журляндію

   Під такою назвою пройшов огляд періодичних видань для учнів 2-х класів ліцею «Ерудит».

         Бібліотекар пояснила дітям, що слово «журнал» прийшло до нас із Франції і означає «щоденник».

«Малятко» для малят

    Січень місяць багатий на ювілейні дати. Чільне місце по справедливості можна віддати дитячому журналу «Малятко», який відзначає своє 60-річчя. Адже «Малятко» був першим і єдиним радянським журналом для дітей, що видавався українською мовою і з плином років не втратив своєї популярності серед малечі. На сторінках видання виховувалось не одне покоління. Не зважаючи на поважний вік, журнал і до сьогодні цікавий дітям.

В гості байка завітала

Здається, байка просто бреше,

А справді ясну правду чеше,

Нікого в світі не мине,

Читайте, згадуйте мене.

                            Л.Глібов   

      Хто не любить байки? Дорослі і діти знаходять чимало задоволення в читанні цих веселих творів, де добро завжди перемагає зло, а мудрість торжествує над невіглаством. У глибині віків бере свій початок байка. Байки займають важливе місце в народній культурі. Ці твори мудро і дотепно розкривають очі, повчаючи слухачів уважніше придивлятися не тільки до вад оточуючих, але й до власних.

         Сьогодні до Монастирищенської районної бібліотеки для дітей завітали учні 5-В класу ліцею «Ерудит» (вчитель Ольга Козяр).

Незгасний біль і віковічна слава

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо, горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік

         Так тепло, так щиро про свою Вітчизну міг сказати тільки справжній патріот своєї землі. Йому було всього неповних двадцять дев’ять… Яскравою зіркою серед поетів-шістдесятників спалахнуло його ім’я, щоб горіти в серці й пам’яті українського народу вічно. Чесно й нелукаво прожив Василь Симоненко короткий вік, залишивши свої совісні, шевченківської сили твори. Його немає серед нас, але полум’яна Симоненкова поезія хвилює наші душі і серця, палахкотить незгасним вогнем у будні і свята, у дні тривог і боротьби за нашу українську незалежність.