Група подовженого дня в бібліотеці

Сьогодні до Монастирищенської бібліотеки для дітей завітали вихованці ліцею "Ерудит" - учні 2-х класів групи подовженого дня (вчитель Людмила Подолянюк). Цікаво та весело проводити час в дитячій зоні бібліотеки! Встигли і поспілкуватися, і погратися, і помалювати! Відвідувати бібліотеку це важливо і потрібно! Дякуємо за співпрацю! До нових зустрічей!

Нові надходження в бібліотеку від Українського інституту книги

Ознака того, що держава для людей – це надходження нових книжок у бібліотеки. Бо в різні періоди історії однією з важливих функцій держави було забезпечити доступ до інформації всім громадянам незалежно від статків, посад, віросповідання, віку. Колись це була лише друкована книжка, сьогодні ще й інтернет, комунікація, дозвілля, інформація і так само паперова книжка. Адже держава тоді сильна, коли її громадяни освічені, культурні, здатні мислити, творити, бо мають доступ до інформації, можливість розвитку, навчання впродовж життя. На виконання Наказу Міністерства культури та інформаційної політики України про затвердження переліку книг, в рамках державної Програми поповнення бібліотечних фондів від Українського інституту книги Монастирищенська публічна бібліотека отримала 827 примірників книг: 510 дитячих і підліткових книжок різної тематики та 317 примірників книг для дорослих. Нагадуємо, що цю можливість наша бібліотека отримала за свою активну просвітницьку діяльність, популяризацію читання, адже для участі в Програмі було обрано із 15,5 тис. діючих лише 603 бібліотеки з усієї України. Це наша спільна перемога! Книги, які надійшли – це нові твори сучасних українських письменників, україномовні переклади зарубіжних письменників, нон-фікшн та галузева література. Щойно книги пройдуть обробку у відділі комплектування та стануть повноправними мешканцями наших полиць, можна буде повною мірою насолодитися знайомством з цими прекрасними виданнями. Ми обов’язково повідомимо про це окремо. Ці книги можна впізнати по спеціальній наліпці – фірмовому знаку Українського інституту книги. Щиро дякуємо Українському інституту книги за надану можливість та чудові видання для наших читачів. Сподіваємось, ця новина порадує палких шанувальників літературного слова, а кожна книжка знайде свого читача. Адже нова книга – це завжди подія та нове знайомство. Тож шановні наші юні користувачі, батьки та вчителі, запрошуємо до Монастирищенської бібліотеки для дітей! Там повно нових класних книжок і БЕЗКОШТОВНО!

В палаці чарівних казок

30 січня - День народження Все́волода Зінов́ійовича Неста́йка (1930 - 2014) — письменника, класика сучасної української дитячої літератури Для його творів характерна людяність, доброта і світлий погляд на життя, а також надзвичайне почуття гумору, яке з дитинства впливає на ваше власне і потім не полишає вас усе життя. Найвідомішими книгами Всеволода Нестайка стали підліткова трилогія «Тореадори з Васюківки», казкова казки про Країну Сонячних Зайчиків», оповідання «Одиниця з обманом», «П'ятірка з хвостиком», «Загадка старого клоуна», «Чудеса в Гарбузянах» та багато інших. 1979-го року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія «Тореадори з Васюківки» внесена до Особливого Почесного списку Г.-Х. Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.

Крути вчать дивитися в майбутнє

Роки нестримною ходою продовжують свій рух, усе далі й далі відкидаючи нас у часі від подій початку XX сторіччя, коли у полум’ї революції народжувалась Українська Народна Республіка. Народжувалась, щоб усього лиш на коротку мить посіяти в серцях справжніх українців надію на відродження колишньої величі козацької Гетьманщини, вчинити відчайдушну спробу продемонструвати світові, що Україна є самостійною державою. 29 січня 1918 року поблизу селища Крути на відстані 130 км від Києва відбувся жорстокий, нерівний бій між чотиритисячним військом більшовиків та трьомастами українськими юнкерами, студентами і гімназистами, що обороняли підступи до Києва. Більшість юнаків не мали ніякої військової підготовки, були погано озброєні, але стояли на смерть, захищаючи свободу молодої Української держави. Українці відбили кілька атак, під час яких зазнали значних втрат. У перебігу військових дій цей бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді. До дня вшанування пам’яті Герої Крут для користувачі Монастирищенської бібліотеки для дітей влаштовано книжкову виставку «Крути вчать дивитися в майбутнє», всі охочі мають можливість здійснити мандрівку в минуле сторінками трагічної історії нашого народу. Бій під Кутами був лише однією невеликою віхою в українських визвольних змаганнях. Невеличкою, але значною за своїми наслідками. І усвідомивши цей факт, ми нащадки, зобов’язані зберегти у собі той вічний вогонь, ту непереможну любов до Батьківщини, яку мали вони, юнкери і гімназисти. Молоді хлопці, перед якими лежало неораним полем ціле життя і які без жалю поклали його на вівтар служіння Україні.

Нарбутова світлиця

До 105-річчя від дня народження Данила Нарбута Данило Георгійович Нарбут – син видатного художника-графіка Георгія Нарбута; заслужений художник України (1990), народний художник України (1994) та лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка (1996). Данило Нарбут народився 9 (22) січня 1916-о року у Петрограді. Навчався малюванню з семи років; з чотирнадцяти працював у декоративній майстерні Київського театру опери та балету. У 1936-у році був заарештований і засуджений за антирадянську діяльність. Його звинуватили у “несообщении о тайном сговоре против советской власти”. Художник два роки провів у виправно-трудових таборах посиленого режиму з подальшою висилкою і забороною жити у Києві. Справжня причина його арешту та засудження невідома й до цього часу; впродовж життя Данило Георгійович був переконанимукраїнськимнаціоналістом. На початку 1990-х років стояв біля витоків УНА-УНСО. У 1939-у році Нарбут пішов добровольцем на Другу Світову війну. У 1965-у році став головним художником Черкаського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка. Усього митець оформив близько 250 вистав в різних театрах України, з них п’ята частина – на черкаській сцені. Він привніс до театру високу національну образотворчу ідею. Також Данило Георгійович створював оригінальні театральні костюми: не лише відтворював епоху, побут, а й розкривав внутрішній світ герої ввистави. Прекрасно знав історію костюма, його етнографічні особливості, умів виразно і принципово точно використати це нас цені. Самобутня творчість Нарбута зросла на українському грунті: її витоки знаходимо в героїчному епосі, в народних піснях і баладах, в козацьких думах, в легендарному образі козака Мамая. Своїм нащадкам митець залишив роботи, присвячені історії Київської Русі, життю волелюбного козацтва, природі України, полотна на теми українських свят і обрядів, народного побуту та історичних героїв. Портретна галерея українських гетьманів і полковників – помітний малярський вклад митця у відроджувану історію українського народу.Зокрема, Шевченківську премію художник отримав за портретні серії “Сподвижники Б. Хмельницького”, “Гетьмани України”, а також за філософсько-історичне полотно “Страшний суд”. Картини Данила Нарбута з народознавчо-етнографічної тематики демонструють знання автором давньої міфології, демонології, обрядів і звичаїв. До таких робіт відносяться полотна “Колядки”, “Щедрий вечір”, “Скоморохи”. Остання серія його робіт – “Квіти України” – вдало поєднує символіку образів, утверджує перемогу добра на Землі, що є головним лейтмотивом творчих надбань художника.

Талант, який дарує радість людям

Павло Григорович Тичина народився 27 (за іншими свідченнями — 23) січня 1891 року в селі Піски на Чернігівщині в родині сільськогодяка і вчителя «школи грамоти». Батько майбутнього поета, Григорій Тимофійович, не був схожий на тих дяків, які вчили дітей по селах. Він мав талант педагога. Годинами сидів маленький Павлусь на печі і слухав, як батько розповідає дітям урок. Від нього вперше дізнався хлопчик, що таке поїзд, пароплав; чому сонце велике, а зорі маленькі. Так, сидячи на печі, він читати і навчився. А ще був батько музично обдарованою людиною: мав тонкий слух і чудовий голос. Багато казок і пісень знала мати – добра, мила Марія Василівна, яку так любив Павлусь. Вона також мала гарний голос. Вечорами збиралась сім’я, батько грав на гармонії, а всі співали. Початкову освіту хлопчик здобув у сільській школі. Від своїх однокласників він відрізнявся музичними та вокальними здібностями, а любов до музики і художнього слова прищепила Павлусеві його учителька – Серафима Миколаївна Морачевська. Оцінивши чудовий голос і слух хлопця, вона порадила батькам віддати Павла в один із монастирських хорів Чернігова. Подальшу освіту хлопець здобував у Чернігові, де пройшли майже всі його «учнівські роки»: співав у монастирському хорі, навчався в бурсі та семінарії, навіть керував семінарським хором. Тут познайомився з Григорієм Верьовкою, який згодом став відомим композитором і керівником хору. Мав Павло і неабиякий хист до малювання, водночас цікавився театром. Усі захоплювалися талантом Павла. Де б він не був – на уроках малювання які іноді проходили під його керівництвом на репетиціях оркестру чи хору – всюди був повний порядок. І так усе життя. Початковий період творчості П. Тичини припадає на роки навчання в Чернігівській духовній семінарії. У Чернігові юний поет познайомився з Михайлом Коцюбинським, який назвав Тичину справжнім поетом. Гортаючи сторінки дитячих поезій Павла Тичини ми ніколи не назвемо їх спадщиною, бо палають вони вічно живим полум’ям любові до рідного краю, народу, в серці з якими пройшов поет півстоліття свого життя. Дізнайся більше:

Соборна країна – навіки єдина

22 січня український народ святкує величну дату своєї багатовікової історії – День Соборності України. Слово Соборність включає в себе єдність і згуртованість. Це свято об’єднання всіх українських земель в одну спільну Соборну Українську державу. Сотні років українські землі були розділені кордонами між двома імперіями – Російською і Австро-Угорською. Це стало особливо трагічно, коли ці імперії почали воювати одна з одною. У 1917-1918 роках відбулася Українська революція, після якої народилися дві національні демократичні держави: в листопаді 1917 року – Українська Народна республіка (УНР), у жовтні 1918 року – Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). А через рік 1919 року, 22 січня, на майдані святої Софії в Києві було проголошено злуку всіх українських земель в одну спільну Соборну Українську державу. На жаль, обидві держави не змогли протистояти ворогам України. Територія ЗУНР, незабаром після злуки була загарбана Польщею, територія УНР – Радянською Росією. Переможці, спочатку, фізично винищували своїх колишніх суперників, а потім постаралися стерти з пам’яті наступних поколінь українців будь які згадки про Українську революцію 1917-1918рр. І, тому багато поколінь українців, не знали про цю знаменну дату, цей історичний факт був викреслений на довгі роки. Але цей день жив у пам’яті народу. І саме 22 січня 1990 року українські патріоти організували «живий ланцюг» - Славетний «ланцюг єднання». Взявшись за руки сотні тисяч українських громадян вервечкою з’єднали українські землі – від Софіївського майдану в Києві – до Харкова і Львова. Мільйони громадян України в цей день вперше дізналися про замовчування російською владою факт возз’єднання українських земель. До Дня Соборності України в Монастирищинській бібліотеці для дітей, влаштована книжково-ілюстративна виставка: « Соборна країна –навіки єдина» на якій представлені книги про Акт злуки та про ті буремні історичні події. Ми, українці, повинні пишатися тим, що наш народ ніколи не поневолював інші народи, не вів загарбницькі війни, а лише захищав себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів. Сьогодні Україна, можливо, як ніколи раніше, потребує єдності й згуртованості всього українського народу. І День Соборності України ми святкуємо для того, щоб іще раз дати всім зрозуміти, і передусім нашим недругам, що Україна в нас одна – від заходу до сходу, і нікому не дано ділити її землі, а тим більше народ, який у радощах і прикрощах має бути завжди разом. Адже лише в єдності дій та соборності душ ми зможемо досягти величезної мети – побудови вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.