Зажурилась Зимонька недарма

 Утікай, утікай, біла зимонько,

Вже нема, вже нема в тебе силоньки.

Йде весна, йде весна – чарівниченька –

Потемніє, почорніє твоє личенько!

         Стрітення належить до числа давніх свят. Його описують ще у церковних творах ІІІ-V століть. Біблія розповідає, що коли маленькому Ісусові було сорок днів (за законом кожний первісток чоловічої статі на сороковий день від народження мав     бути посвячений Богу), батьки принесли його до храму, де зустріли праведну та благочинну людину, яку звали Симеон. Бог обіцяв Симеону, що він помре тоді, коли побачить Месію. Взявши Ісуса на руки, Симеон сказав: «Нині відпускаєш раба твого, Владико». Так зустрівся (звідси й назва - стрітення) старий Симеон з Господом.

         За народними віруваннями, цього дня – 15 лютого зима зустрічається з весною.

Вже скільки років промайнуло, а біль у серці все жива

Минають дні, ідуть роки.

Життя листки перегортає

А біль Афгану – навіки,

В душі чомусь не замовкає.

Мов гірська ріка плине час. А з ним мимоволі стираються з пам’яті події і люди. І приходять лише у спогадах. Минуло 30 років з того часу, як радянські солдати, після десятилітньої війни, повернулися з Афганістану. Вони повернулися, аби продовжувати мирне життя, народжувати дітей, працювати.

В кожного з них, живих, склалася своя доля. Але ніколи і ніхто не забуде тих років, що промайнули під палаючим сонцем Афгану, де на кожному кроці чатувала смерть. Молоді, енергійні, сповнені жадоби до життя, вони йшли в бій, направлені недолугими державними керманичами, вірили, що йдуть захищати нове, мирне життя.

Сьогодні лише про любов

У ІІІ столітті у Римі правив рішучий та суворий імператор Клавдій, який заборонив людям одружуватися. Але молодий священник Валентин, порушуючи імператорський наказ, таємно вінчав закоханих. За це його кинули до в’язниці. Та кохання знайшло його і там. Він закохався у дочку тюремника, якій передавав листи, сповненні кохання. Стратили Валентина 14 лютого 270 року. А згодом його було причислено до святих.

         Свято прийшло до нас із Англії й Америки, де Святого Валентина шанують найбільше. Він вважається захисником молодят, помічником закоханих. У цей день треба обов’язково зробити комусь щось добре та приємне, освідчитися в коханні, подарувати сувеніри (найчастіше у вигляді серця – «валентинки»), квіти, цукерки.

         До Дня Святого Валентина в Монастирищенській районній бібліотеці для дітей влаштовано фото-зону «Ти без мене не ти, я без тебе – не я…»,

Майстри пера Монастирищини

Створюючи духовні цінності, народ свято береже їх, передаючи із роду в рід, від одного покоління до іншого. З молоком матері кожен з нас засвоює щиру любов до рідного краю, в лоні якого ми виростаємо.

         В різні часи на Монастирищенській землі народилися або проживали і працювали люди, наділені літературним талантом, люди, які прославили наш край, оспівали його в своїх чудових творах. Серед них є й добре відомі за межами району і області поети і письменники, і є й такі творчі особистості, про літературні здібності яких читачі можуть дізнатися із сторінок різноманітних видань рідного краю.

         Фахівцями Монастирищенської районної бібліотеки для дітей

Жертовний Хрест під Крутами стоїть

О Боже наш добрий,

З високого неба! Молитву

Сьогодні заносим до Тебе

За тих, що боролись при

Станції Крути за нашу

Державу із ворогом лютим,

Що в битві тій впали

В ту зиму криваву…

Прийми їх до Себе!

Прийми в Свою славу!

А нам від цих Триста,

О Боже, благаєм:

Любові дай вчитись

До Рідного Краю!

         Є така залізнична станція в Чернігівській області – Крути. В роки існування Радянського Союзу назву цю згадували в Україні пошепки, бо того, хто вголос говорив про події, пов’язані з цим місцем, могли назвати ворогом народу і запроторити до Сибіру. А багато хто з українців взагалі не знав, що є таке місце на географічній карті України. На жаль, українці не могли вголос говорити про цю подію та відзначати пам’ять героїв, що пролили свою кров за свободу України.

         В Монастирищенській районній бібліотеці для дітей,

Нам берегти тебе Соборну і єдину

Задзвонили срібні дзвони в Україні,

Аж по світі по широкім стало чути:

«Зустрічайте Воскресіння день! Віднині

Навік-віки Україні вільній бути!»

Зашумів відвічний Київ прапорами,

Розлилась народу повідь по Подолі,

На майдані, на Софійськім, з корогвами

Зустрічала Україна свято волі.

Україно, нездоланна віща Мати

Володимира, Богдана і Тараса.

Бог тобі призначив жити, не вмирати,

Бути світові, як захист і окраса.

         У сьогоднішніх процесах оновлення, повернення народові його історичної пам’яті, відродження національної самосвідомості особливу роль повинно відіграти об’єктивне висвітлення історичних подій, що пов’язані з формуванням і становленням української державності. Одна з таких подій – «Акт Злуки», проголошення Соборності України, об’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки 22 січня 1919 року.

Прийшов Січень-Новорічень

         Різдвяні свята - наймагічніші свята, які відкривають світ добрих чудес! Увесь світ перебуває в очікуванні новорічно-різдвяних див, чекає на здійснення найпотаємніших бажань.
         Різдво Христове - свято радості і єднання людських душ. У цей день, всі ми, ніби заново народжуємося, залишаючи всі образи, сварки у минулому. Це свято покликане об’єднати нас усіх, відродити та зробити трішечки кращими.