середа, 8 січня 2025 р.

Я для тебе горів, український народе

Син мужицький.
Золоте коріння.
Одчайдушна блискавка брови,
Спалах - і холуйське павутиння
Запалив пожаром голови.
                                      Іван Драч

Йому було всього неповних двадцять дев'ять... Яскравою зіркою серед поетів-шістдесятників спалахнуло його ім'я, щоб горіти в серці й пам'яті українського народу вічно. Чесно й не лукаво прожив Василь короткий вік, залишивши свої совісні, шевченківської сили твори.

Народився Василь Андрійович Симоненко 8 січня 1935 року в селі Біївці, Лубенського району на Полтавщині, в сім'ї селянина. Дитинство його минуло у важкі воєнні і повоєнні голодні роки.
Зростав Василь без батька (той залишив сім'ю), під дбайливою опікою матері Ганни Федорівни Щербань і діда Федора Трохимовича. Саме дідусь став порадником і натхненником майбутнього поета.
Писати Василь Симоненко почав ще у шкільні роки. У рідному селі закінчив початкову школу, а середню - у сусідніх селах Єнківцях і Тарандинцях. 9 кілометрів долав Василь щодня, щоб дійти до школи і закінчив десятирічку із золотою медаллю. У 1952 році став студентом факультету журналістики Київського університету.
Закінчивши навчання у 1957 році, почав працювати в Черкасах, в газеті "Черкаська правда", став кореспондентом "Робітничої газети", працював в редакції газети "Молодь Черкащини".
Публікує статті, рецензії, нариси репортажі, готує першу збірку своїх поезій "Тиша і грім" (1962). Яскравість думки, простота вислову, незвичайна сила і привабливість поезії, громадянська мужність, вміння думати і говорити про головне, не оминаючи насущних проблем часу, полонили читачів.
Проте вірші Симоненка не могли бути надруковані в умовах радянської цензури, тож вони поширювалися через самвидав. Частина цих творів була опублікована за кордоном у журналі "Сучасність" і в збірці поезій "Берег чекань".
Юним читачам припали до серця написані для дітвори казки "Цар Плаксій та Лоскотон" та "Подорож в країну Навпаки".
Україна і мати - то були найсвятіші для поета слова. Збірка "Земне тяжіння (1964) побачила світ після смерті поета.
14 грудня 1963 року Василя Симоненка не стало.
Похований він у Черкасах. На пам'ятнику - слова-заповіт із його "Лебедів материнства":
"Можна все на світі вибирати сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину".
Усіх, хто хоче більше дізнатися про життєвий та творчий шлях поета Василя Симоненка, запрошуємо до нашої бібліотеки! 








Немає коментарів:

Дописати коментар