Дмитро Павличко народився в селі Стопчатів на Івано-Франківщині. З юних років проявляв свою патріотичну позицію, відмовляючись читати польські патріотичні вірші, за що його карали. Під час Другої світової війни пережив втрату брата, що підштовхнуло його до вступу в УПА. За свою діяльність був ув'язнений радянською владою.
Творчість Павличка розпочалася в 1950-х роках, і його
перші збірки відображали складні суспільні теми. Збірка "Правда
кличе", що містила сонет "Коли умер кривавий Торквемада", стала
важливим кроком у висвітленні тиранічної природи радянської влади, що вплинуло
на його сприйняття як першого публічного дисидента.
Його твори стали не лише літературним надбанням, а й
символом відродження української ідентичності. Дмитро Павличко не лише займався
поезією та перекладами, зокрема Шекспіра українською, а й активно брав участь у
громадському житті, був одним із ініціаторів створення Демократичної партії
України та Народного Руху України. Він залишив слід у дипломатичній діяльності,
працюючи послом України у Словаччині та Польщі.
Дмитро Павличко — це Герой України, символ непохитної віри у майбутнє свого
народу. Його поезія і громадянська позиція залишаються прикладом для поколінь,
а його любов до України, яку він проніс через усе життя, продовжує жити в
серцях мільйонів.
Поезія Павличка, написана десятки років тому або
сьогодні, глибоко відгукується в наших серцях і залишається актуальною для
кожного й зараз:
Благослови, мій Боже, Україну,
З'єднай водно всі київські церкви,
Завмерлу нашу мову оживи,
Козацьку славу підніми із тліну.
Я смерть свою молитвою зустріну,
Вклонюсь Тобі з-під каменя й трави,
Але не дай, щоб служники Москви
Знов обернули край мій на руїну!
Немає коментарів:
Дописати коментар