"Я свою душу пустив у душу народу і там почорнів з розпуки..."

14 травня 2021 року виповнюється 150 років від дня народження видатного українського письменника, неперевершеного майстра соціально – психологічної прози, новатора модерністської техніки письма, новеліста і просвітителя Василя Семеновича Стефаника. Стефаник написав не так уже й багато – його художні твори вміщуються в одному томику. І все ж ім’я письменника стоїть поряд з іменами найвидатніших новелістів світу. Стефаникові новели вражають своєю виключною правдивістю, справжньою оригінальністю. Вже спочатку, як тільки з’явилися перші реалістичні новели письменника, вони захопили і схвилювали читачів. Художник Іван Труш, наприклад, писав, що Стефаник «представляв мужика», або ліпше сказати його душу, так пластично і так знаменито, як ніхто перед ним» Раділа Леся Українка, що молодий новеліст дуже швидко «став знаменитістю на своїй Батьківщині». Іван Франко в 1901р. відзначив, що з’явився, може чи не найбільший після Шевченка письменник, «Яким уже нині можемо повеличатися перед світом», що «його новели–як найкращі народні пісні». Особливо хвилювала В. Стефаника доля дітей. Про них він створив низку новел: «Новина», «Кленові листки», «Катруся», та інші. Трагізм тодішнього життя дітей, діти без дитинства, без майбутнього – ось головні теми творчості письменника. До 150-річчя В.С. Стефаника в Монастирищенській дитячій бібліотеці підготовлено книжкову виставку «Літописець долі народної» виставка вміщує літературу, що висвітлює життєвий та творчий шлях письменника, його найвідоміші твори. Творчість Василя Стефаника займає почесне місце в українській літературі. У кожному його рядку, в кожному слові горить любов до рідного знедоленого народу, і ця любов вселяла в серця простих людей віру і надію в кращі часи.